Поділ електричних зарядів, що супроводжують аеродинамічний розпаду крапель води, спершу вивчав систематично, німецький фізик п. Лєнард (1892). Експерименти показали, що залежить від ступеня заряду відділення в спрей процесів падіння температури, наявність розчинених домішок, швидкість до посягання повітряний вибух і зв'яжіться з зовнішньої поверхні. , Найбільший фрагменти сломанной крапель спостерігаються нести позитивні звинувачення і штраф спрей крапель здійснюється набігаючих проводить поточні повітря чистий негативний заряд. Distilled крапель води з діаметром 4 мм, після 5 см вільного падіння розбитий на висхідний потік 1 м s−1, були знайдені за Чепмен (1953) принесуть про 10−10 C розділених безкоштовно за падіння. Лєнард ефект був включений Сімпсон (1927) в його порушення падіння теорія гроза заряд покоління, але багато критичних деталей, але погано розуміли.